біографія.......фільмографія.......фрагменти

преса.......галерея.......колеги.......проза

Перезавантажен Дня

1
Цей фільм вже був сорок другим цього дня. КлауЇкс вкотре натиснув «зберегти на диск», і нарешті вирішив зробити невеличку перерву. Погляд у вікно не відкрив нової епохи. Був березень, і відповідний настрій. КлауЇкс не збирався виходити з квартири. Як і вчора. І завтра. Навіщо? Хоча у місті, звісно, залишаються незнайомі вулиці, в Інтернеті є місця безпечніші. Тим паче, коли тобі 35, починаєш елементарно мерзнути. У березні, у джинсах, під час довгої прогулянки, і навіть не обов`язково – понад берегом річки.
Його серце зігрівала нова розвага. Раніше КлауЇкс любив видаляти зі свого комп`ютера застарілі файли, а зараз, навпаки, більшу наснагу отримував від їх завантаження. Це тривало вже третій тиждень. Безлімітний Інтернет, повна колекція фільмів Фасбіндера та Кроненберга. А говорити про музику – все одно, що танцювати про архітектуру. Здається, КлауЇкс зібрав колекцію музичних альбомів, від якої навіть жорсткий диск отримував задоволення.
Тим часом, чашка кави добігала кінця, і треба було вертатися до комп`ютера. КлауЇкс вірив, що той живиться не тільки від електричного струму. Але мовчав. Принаймні, у присутності комп`ютера. Тільки все знаходив нові сайти, нові файли, і не втомлювався…

2
Ніч видалася із ямами. Коли розумів, що, нарешті, вибираєшся з такої у більш приємні місця, на чолі виступав піт. Реальний – його можна було відчути, коли випадково прокинешся. Випадково і часто – от, якби таке поєднання було можливе, коли справа стосується задоволень. Але у снах КлауЇкса усе було навпаки. Жахи, він не отримував насолоди. Йому снилося, що він переїдав, і через це блює, не може ходити, почуває себе, наче ганчірка у відрі з водою, доля і мета якої однакові – торкатися підлоги, мити її.
Коли КлауЇкс прокинувся, він зрозумів, що у реальності не переїдав, але забагато завантажував файлів з Інтернету, зловживав інформацією, її дією на свідомість. На те, що є заміною шлунку у голові. «Хоч би що то не було», - подумав КлауЇкс. Відчув покарання за перезавантаження. Але це не стало перепоною для місії «насолоджуйся днем».
Відчуття прозорості існування не покинуло КалуЇкса і тоді, коли він сів за комп`ютер і врешті отримав зорове свідчення того, що сталося. Клавіатури торкнулися не руки. Раніше у КлауЇкса були довгі гарні пальці, його увагу привертали люди з такими ж. Але тепер у чоловіка зникла потреба у тому, аби подобалися люди. Бо завжди шукаєш таких, як ти сам. А КлауЇкс цього ранку прокинувся лемуром. На клавіатурі лежали лапи, натискали на клавіші не так швидко, як пам`ятав КлауЇкс про людські кінцівки, але достатньо для того, аби займатися веб-дизайном. Справді, варто було урізноманітніти діяльність в Інтернеті. Шукати не тільки те, щоб його ще завантажити, але й просто так. Пошуки!

3
Банери з об`явою про відкриття детективної агенції, виготовлені власноруч, КлауЇкс-лемур розмістив на дружніх сайтах. Але КлауЇкс ще до того, як стати лемуром, вірив у тільки бізнес по Інтернету. Бізнес і задоволення, частково сексуальне. І ніякої дружби. Навіть поміж сайтами, якщо уявити їх як одухотворених істот, які мають здатність та можливість дружити.
КлауЇксу дуже подобався образ детектива. Він був чи не єдиний, що личив його теперішній сутності лемура. Довгий плащ, довжину якого все одно перебільшував хвіст. Коричневий капелюх із великими полями, крізь які, ніби вони були дірчастим забором, сяяли величезні очі.
«Клієнти мають довіряти такій загадковій персоні», - розмірковував КлаУїкс, його думки зараз були простими. І ще простіше міг би собі дозволити виглядати КлауЇкс. Адже, як не наряджайся, виходити на зустрічі йому не доводилося. Ані з друзями, ані з клієнтами. Перших у нього не було ще до того, як КлауЇкс обернувся лемуром, а з другими усі питання, в тому числі й оплати, вирішувалися у віртуальних офісах. Частіше, на жаль, це все ж були вони, а не кав`ярні. «Не всіх бажань втілення, навіть за допомогою комп`ютера, можливе», - розмовляв подумки із собою КлауЇкс, думки його продовжували бути простими.
Справді, здійснення усіх мрій неможливе. КлауЇкс, людина-лемур, вважав свою нову професію детектива хоч трохи на це здатною. Його детективна агенція займалася пошуком слів, на яких нема жодного посилання в Інтернеті. Набираєш у гуглі таке слово – і пошукова система не видає жодного посилання. З`являється напис «на запит … не знайдено жодного документа». І поради: «переконайтеся, що всі слова написані правильно, спробуйте інші ключові слова, спробуйте використати загальніші слова, спробуйте ввести менше ключових слів». Ці поради випадали тільки на ті сполучення літер, які не мали сенсу. А от слів без посилань, але із сенсом, ставало меншало. КлауЇкс і в образі лемура непогано заробляв - йому вдавалося розшукати такі слова. Важко. Вони помирали, щезали, ніби тварини у складних екологічних умовах.